МІСТЕРІЯ – Теорія літератури

ЗМІСТ

МІСТЕРІЯ

Містерія (від грец. μυστήριο ν — таїнство, служба) — жанр релігійної драми XIII — середини XVI століття, що поширюється в Італії, Англії, Німеччині, Нідерландах і особливо у Франції. Містерія постає, з одного боку, з літургійної драми, з іншого — з так званих «мімічних містерій» (міських процесій на честь релігійних свят або урочистих з’їздів до міста королів). Як і в літературній драмі, основними групами містерій були різдвяні й великодні. Але до подій, пов’язаних з народ­женням і воскресінням Христа, долучалися також усі події Старого й Нового Заповітів, що мали у свою чергу зв’язок з ними. Окрім різдвяних і великодніх подій, згодом опра­цьовувалися інші епізоди Священної історії (історії гріхо­падіння, Авраама та Ісаака, Иосифа, Благовіщення, весілля в Кані, Христові притчі тощо). Такі містерії потребували для вистави кількох днів, а нерідко — тижнів, у них брали участь сотні людей. Так, «Містерія Старого Заповіту» скла­далася з майже 40 п’єс, де 250 акторів зображали біблійні події від створення світу до Різдва Христового. Близько 400 персонажів діяло в «Містерії Страстей Господніх» А. Ґре-бана. У XV столітті створюється французька містерія на матеріалі не релігійної, а історичної події — «Містерія про облогу Орлеана», в якій створюється образ Жанни д’Арк. Текст містерій нерідко імпровізувався. П’єси здебіль­шого писали анонімні автори або колективи. З відомих нам імен творців драм цього жанру — Ж. Бодуель, А. Гре-бан, Рютбеф. У містеріях XVI століття посилюються натура­лістичний і комедійний елементи, що призводить до забо­рони п’єс у 1548 році. На зламі XIX—XX століть містерії відроджуються в Німеччині, Іспанії, Франції. В драматургії XX сторіччя можна знайти чимало зразків, де засоби міс­терії сполучаються з комедійними елементами (наприклад, «Містерія-буф» В. Маяковського, «містерія для театру ляльок» «Про диявола, що проповідував чудеса» бель­гійського драматурга М. де Гельдерода). Містеріальне у творах театрального авангарду синтезується з «низьким», вульгар­ним, фарсовим (драми Антонена Αρτο, Олександра Введен-ського, Жана Жене).

Середньовічні європейські містерії знайшли свій від­гомін в українській різдвяній та великодній драмах. У 1737 році М. Довгалевський створює різдвяну драму «Комічна дія». Дві різдвяні драми початку XVIII століття приписують Д. Тупталу («Комедія на день Рождества Христова», «Ко­медія на Успеніє Богородиці»). До кінця XVII століття на­лежить київська шкільна драма «Дія, на страсті Христові списана». Найяскравішою українською драмою велико­днього кола є галицьке «Слово про збурення пекла», засно­ване на апокрифічній Євангелії від Никодима.