Проблема маргінального суспільства у романі В. Підмогильного “Місто” – Стаття з української літератури

Стаття

Валер’ян Пiдмогильний

Проблема маргінального суспільства у романі В. Підмогильного “Місто”

У 1929 році, відповідаючи на численні агресивні випади з боку критиків, В. Підмогильний пояснюватиме причину створення роману: “Написав “Місто”…щоб наблизити в міру змоги місто до української психіки, щоб сконкретизувати його в ній…” [1, с. 45]. Таке “надзавдання” письменника породжене було насамперед відчуванням назрілої кризи українського світогляду. Традиційний міф села як носія усталених культурних стереотипів вичерпує себе в умовах бурхливих суспільних перетворень початку ХХ століття. Нова, урбаністична свідомість була необхідною, назрілою для реалізації, але водночас і неприступною для українців внаслідок колоніальної політики Російської імперії, у якій міста як осередки цивілізації призначалися пануючій нації. Українське місто було невід’ємним від російської культури. Тому селяни 20-х рр., приходячи у місто, неминуче відчували конфлікт двох культурних традицій і поставали перед дилемою: піддатися нівелюючому впливу індустріальних монстрів чи зберегти недоторканою одвічну українську патріархальність, тим відкинувши себе на периферію суспільних подій і явищ. У будь-якому випадку селянин був приречений завжди відчувати власну чужинність, оскільки “зрада селу спустошує ідею українського міста” [2, с. 66]. Для мешканців сіл воно стає ненажерним Молохом, у жертву якому треба пренести найсакральніше — той дух віків, патріархальність, без яких нація припиняє своє існування.

Саме цю “обєктивну маргінальність українців” [3, с. 53] досліджує Підмогильний у своєму романі. До світового мотиву підкорення юнаком великого міста додається специфічний аспект долання героєм власного маргінесу, набуття ним нової, урбанізованої свідомості. Таким чином, Місто в романі — це більше, ніж середовище чи тло подій; воно переростає у символ певного типу світогляду, шлях до якого до українця лежить через сумніви, розчарування і внутрішню дисгармонію.

Основною сюжетною лінією роману є еволюція головного героя, Степана Радченка, який проходить путь від ворожості і ненависті до примирення з Містом. Внутрішні зміни головного героя відображаються через зміни у його ставленні до урбаністичної культури. На початку твору Місто постає втіленням хаосу, дисгармонії. В уяві Степана воно підлягає знищенню. Усі надії він покладає на майбутню змичку міста і села що призведе до поступового розчинення міської культури у сільській. Проте відбувається протилежне: сам Степан поступово асимілюється з Містом, розчиняється у ньому. Своєрідна мімікрія, інстинкт виживання змушують його позбавлятися усіх атрибутів, які нагадують про причетність до села. Особливо помітним цей процес є у сфері стосунків з жінками. Кожна наступна відрізняється від попередньої все більшим ступенем урбанізованості. “Спілкування з кожною — це своєрідна, окрема модель зовнішньої поведінки Степана на певних відрізках зовнішньої еволюції, його індивідуального вбирання типову міської культури” [4, с. 12]. Наприкінці роману перед нами постає оновлений Степан Радченко, у якому нібито ніщо не нагадує про колишнього селюка. Ось яким бачимо його востаннє: “…хлопець…розчинив вікна в темну безодню міста. Воно покірно лежало внизу хвилястими брилами скель… і простягало йому з пітьми горбів гострі кам’яні пальців” [5, с. 262]. Проте читач не повірить у цю покору Міста. Справа в тому, що еволюція Степана Радченка стосувалася лише зовнішніх атрибутів і не виявилася у внутрішньому світі героя. Йому не вдалося досягти гармонії. Більше того, він став чужим як селу, так і місту, втратив усе, не набувши нічого.

Отже, В. Підмогильний у своєму романі не пропонує райдужних перспектив у розв’язанні маргінального питання українського суспільства. Він обмежується формулюванням проблеми, не вирішуючи її і залишаючи читачеві простір для подальших роздумів.

Підмогильний В. Несподівано // Універсальний журнал.— 1929.— №1.

Коломієць Л. “Місто” В. Підмогильного: проблематика та структурна організація // Слово і час.— 1991.— №5.

Мовчан Р. Проза В. Підмогильного. Доля. Людина. Стиль // Дивослово.— 2000.— №1.

Мовчан Р. Український модерністичний роман: “Місто”, “Невеличка драма” В. Підмогильного // Дивослово.— 2001.— №2.— С. 11–14.

Підмогильний В. П. Місто: роман та оповідання.— К.: Веселка, 1991.— 351 с.