Сьогодні, 2 Липня 2026
Поезія

НА СКЕЛІ – Микола Вороний

Микола Вороний

~1 хв читання· 5 Червня 2026

МИКОЛА ВОРОНИЙ

НА СКЕЛІ
Я стою на гострій скелі,
Мов маяк в одкритім морі.
Зір мій губиться в просторі,
Що прославсь до неба стелі.
Ясне сонячне проміння
Золотим дощем спадає,
Ухо ледве зачуває
Плескіт хвилі об каміння.
Синє море піді мною.
Наді мною — сонце красне;
Небо чисте, небо ясне
Усміхається весною.
В серці любе почування
Пишним цвітом розцвітає,
І душа моя співає
Гімн щасливого кохання.

Читайте також у цій рубриці

Поезія

ВЕРЕДА – ГРИЦЬКО БОЙКО

ГРИЦЬКО БОЙКО ВЕРЕДА Мала мама одинця, Одинця-мазунця. Мамі з ним була біда: Одинець був вереда. Вереда вередував, Всім спокою не давав: І бабусі, Й тьоті Ірі, І сусідам По квартирі. Навіть котику- Воркотику Малому Від плачу Тікать доводиться Із дому, А горобчики Сміються У садах: — Цвір-цвірінь! Уже проснувся Вереда! Ось у ліжку Він сидить, […]

361 слів
Поезія

Україно! Мамо люба! – Микола Вороний

МИКОЛА ВОРОНИЙ Україно! Мамо люба! Україно! Мамо люба! Чи не те ж з тобою сталось? Чи синів твоїх багато На степах твоїх зосталось? Чи вони ж не відцурались, Не забули тебе, неньку, Чи сховали жаль до тебе І кохання у серденьку? Марна річ! Були і в тебе Кобзарі - гудці народні, Що співали-віщували Заповіти благородні, […]

95 слів