АФОРИЗМИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО
ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО
ТАРАС ШЕВЧЕНКО
АФОРИЗМИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА - Караюсь, мучуся, але не каюсь. - Ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою. - У всякого своя доля і свій шлях широкий. - Борітеся — поборете, вам Бог помагає. - Тяжко в світі жить, як нікого не любить. - Не вмирає душа наша, не вмирає воля. - Бо де нема святої волі, не буде там добра ніколи. - Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя. - Все йде, все минає. - Раз добром налите серце вік не прохолоне. - Все од Бога. Од Бога все. - Жива правда у Господа Бога. - Будем жить, людей любить, Святого Господа хвалить. - Молітеся Богові одному, молітесь правді на землі. - Бо хто матір забуває, того Бог карає. - Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим... - Кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна. - Село на нашій Україні — неначе писанка село. - Реве та стогне Дніпр широкий. - Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово. - Великих слов велику силу — і більш нічого. - Ну, що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється, ожива, як їх почує. Знать, од Бога голос той і ті слова,
Читайте також у цій рубриці
СОЛОВЕЙКО ЗАСТУДИВСЯ – ЛІНА КОСТЕНКО
ЛІНА КОСТЕНКО ІЗ ЗБІРКИ «БУЗИНОВИЙ ЦАР» СОЛОВЕЙКО ЗАСТУДИВСЯ Дощик, дощик, ти вже злива! Плаче груша, плаче слива. Ти періщить заходився, Соловейко застудився. А тепер лежить під пледом, П'є гарячий чай із медом.
ВЕРЕДА – ГРИЦЬКО БОЙКО
ГРИЦЬКО БОЙКО ВЕРЕДА Мала мама одинця, Одинця-мазунця. Мамі з ним була біда: Одинець був вереда. Вереда вередував, Всім спокою не давав: І бабусі, Й тьоті Ірі, І сусідам По квартирі. Навіть котику- Воркотику Малому Від плачу Тікать доводиться Із дому, А горобчики Сміються У садах: — Цвір-цвірінь! Уже проснувся Вереда! Ось у ліжку Він сидить, […]
Україно! Мамо люба! – Микола Вороний
МИКОЛА ВОРОНИЙ Україно! Мамо люба! Україно! Мамо люба! Чи не те ж з тобою сталось? Чи синів твоїх багато На степах твоїх зосталось? Чи вони ж не відцурались, Не забули тебе, неньку, Чи сховали жаль до тебе І кохання у серденьку? Марна річ! Були і в тебе Кобзарі - гудці народні, Що співали-віщували Заповіти благородні, […]