ПРАЦЬОВИТИЙ, ЯК ПТАШКА – ВАЛЕНТИН БИЧКО

ВАЛЕНТИН БИЧКО

ІЗ ЗБІРКИ ОПОВІДАНЬ «ГОРОБЕЦЬ-МОРЯК»

ПРАЦЬОВИТИЙ, ЯК ПТАШКА

Я знав, що синиці взимку дуже люблять сало. Мабуть, воно дає їм енергію, щоб зігріти тіло. От я й повісив на вишневій гілочці під своїм вікном шматочок цих «ласощів», щоб спостерігати за птахами.

І дивно. Уже в перші хвилини я побачив, що зовсім не легке і безтурботне пташине життя. Адже скільки разів я раніше чув та й сам говорив про непрацьовитих людей: «Живе він, як пташка, не оре, не сіє, не жне, тільки їсть». А колись давно учні навіть вірш учили: «Птичка божия не знает ни заботы, ни труда».

Та виходить — неправда то все. Дивлюсь я на синицю, що порається біля сала, і бачу — не підносить вона до рота уже готову їжу, а добуває її напруженою працею. Для того, щоб одірвати од великого шматка маленький шматочок, який уже можна проковтнути, доводиться їй працювати усім тілом, а не тільки дзьобом. Синиця стає на сало обома ногами, впинається ними і починає разом із дзьобом нагинати до їжі усе своє тіло. Вперед-назад, вперед-назад. Синиччині рухи над салом нагадують рухи дроворуба чи молотобійця.

А хто може підрахувати, скільки тій пташці треба вилітати, витратити сил, поки вона знайде собі якусь поживу. Адже сало на гіллі не кожен вішає.

Після цього я ніколи не скажу «безтурботний, як пташка», або «живе, як пташка, — нічого не робить». Навпаки, про всіх, хто любить труд, говоритиму: «Працьовитий, як пташка».