Запахло сонцем, воском і зелом – ВАСИЛЬ СТУС
ВАСИЛЬ СТУС
ВАСИЛЬ СТУС
Запахло сонцем, воском і зелом Запахло сонцем, воском і зелом. В мосянжне колихання передліта летить бджола, любов’ю обігріта, мов янгол із надламаним крилом. На обрії, одразу ж за селом, де оболоню тишею сповито, горять кульбаби, тішачи півсвіту глухим, журбою живленим огнем. І, надлетівши, зморена бджола відчує стебел плавне колихання, як дихання, і як кохання, і як плавбу до вічності. Мала, вона пойметься ярим злотом сонця і схочеться їй віщих таємниць запричаститися, припавши ниць до утлого кульбабиного лонця.
Читайте також у цій рубриці
СОЛОВЕЙКО ЗАСТУДИВСЯ – ЛІНА КОСТЕНКО
ЛІНА КОСТЕНКО ІЗ ЗБІРКИ «БУЗИНОВИЙ ЦАР» СОЛОВЕЙКО ЗАСТУДИВСЯ Дощик, дощик, ти вже злива! Плаче груша, плаче слива. Ти періщить заходився, Соловейко застудився. А тепер лежить під пледом, П'є гарячий чай із медом.
ВЕРЕДА – ГРИЦЬКО БОЙКО
ГРИЦЬКО БОЙКО ВЕРЕДА Мала мама одинця, Одинця-мазунця. Мамі з ним була біда: Одинець був вереда. Вереда вередував, Всім спокою не давав: І бабусі, Й тьоті Ірі, І сусідам По квартирі. Навіть котику- Воркотику Малому Від плачу Тікать доводиться Із дому, А горобчики Сміються У садах: — Цвір-цвірінь! Уже проснувся Вереда! Ось у ліжку Він сидить, […]
Україно! Мамо люба! – Микола Вороний
МИКОЛА ВОРОНИЙ Україно! Мамо люба! Україно! Мамо люба! Чи не те ж з тобою сталось? Чи синів твоїх багато На степах твоїх зосталось? Чи вони ж не відцурались, Не забули тебе, неньку, Чи сховали жаль до тебе І кохання у серденьку? Марна річ! Були і в тебе Кобзарі - гудці народні, Що співали-віщували Заповіти благородні, […]