ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН – Теорія літератури

ЗМІСТ

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН

Теорія літератури, історія літератури та літе­ратурна критика як основні літературознавчі дисциплі­ни тісно між собою пов’язані. Кожна з них неодмінно використовує здобутки інших двох дисциплін.

Теорія літератури розвивається завдяки узагальненню та філософсько-естетичному осмисленню фактів і відомостей про окремі художні твори, діяльність письменників, зміну літературних течій і напрямів.

Стан розробки теоретичних проблем може бути задовіль­ним лише тоді, коли дослідник не обмежиться історико-літе-ратурним матеріалом, а й скористається оцінками явищ сучасного літературного процесу, тобто буде спиратися на досягнення літературної критики.

Історія літератури постійно відштовхується від тих загаль­них положень і принципів, що їх розробляє теорія літератури. Простежуючи історико-літературний процес як законо­мірний поступальний рух від минулого до сучасності, історія літератури постійно використовує понятійний і термінологіч­ний апарат теоретика. Погляд на історію літератури з позицій сучасних вимог надає подібним дослідженням широти й актуальності. Таким чином, для історії літератури є бажаною постійна взаємодія з наукою, що досліджує сучасний літе­ратурний процес, тобто з критикою.

Водночас і критика не може обійтися без опори на теорію та історію літератури. Адже в цих науках вона знаходить необхідні підходи до оцінки творів, вивірені часом критерії. Саме літературна критика міцно зв’язує теорію та історію літератури з сучасним розвитком худож­нього мислення, їй належить право першого прочитання нового літературного твору.

Зміцнення взаємозв’язків між теорією, історією літе­ратури та літературною критикою, їх взаємний рух на­зустріч одна одній, тісне зближення є однією з передумов глибоко наукового вивчення художньої літератури, її по­пуляризації в широких читацьких масах.

Досвід українського літературознавства переконливо доводить, що поєднання в одній особі теоретика, історика літератури та літературного критика нерідко давало плідні результати. Досить згадати в цьому зв’язку імена І. Франка, М. Драгоманова, О. Білецького та інших.