ЗАГАДКИ, НАРОДНІ ПОВІР’Я, БАЙКИ – Український фольклор

“УКРАЇНСЬКИЙ ФОЛЬКЛОР”

Навчальний посібник
МОДУЛЬ 6
НАРОДНА ПАРЕМІОГРАФІЯ
ЗАГАДКИ, НАРОДНІ ПОВІР'Я, БАЙКИ
6.2.1. Тематика, функції українських народних загадок.
6.2.2. Поетична мова загадок: роль метафори, порівнянь у загадці,
діалогізація мови, звукова інструментовка. Небилиці.
6.2.3. Взаємодія загадок із творами різних жанрів у фольклорі.
Використання загадок у художній літературі, інших жанрах народної
творчості.
6.2.4. Визначення жанру „народна байка", „анекдот". З історії даного
жанру.
6.2.5.Основні тематичні групи народних байок, анекдотів.
6.2.6. Народні повір'я. Народні оповідання, їх специфіка. Особливості
народної моралі.
6.2.7. Вивчення народної пареміографії в загальноосвітньому закладі.
6.2.1.-6.2.3 . Тематика, функції, поетична мова
українських народних загадок
Загадки - це афористичний твір, що складається із стислого поетичного,
часто ритмізованого вислову, в якому предмет чи явище зображується
через його метафоричний еквівалент. Термін давнього походження,
можливо, походить від слова гадати, що означало „думати",
„розмірковувати". Загадування в Україні завжди було неодмінною умовою
не лише розумового розвитку дитини, а й випробовування кмітливості
дорослих.
Загадки завжди виступали засобом естетичного освоєння навколишньої
дійсності: розвивали естетичний смак, сприяли образному баченню різних
предметів і явищ у житті, допомагали відчути зображувальну силу слова.
Існують загадки-поради, задачі, жарти. Створити загадку - значить
стисло описати за допомогою певних яскравих метафоричних образів
кілька найхарактерніших для предмета чи явища ознак (матеріал, форму,
звук, колір, кількість, дію, призначення, застосування, оточення). У
метафоричних загадках образи відображають світобачення, середовище,
побут народу певної епохи: Вода на воді пливе (Крига). У
неметафоричних загадках - жоден предмет не називається, а описується
його якість або функція: Зимою гріє, літом холодить (Дерево).
Відгадати загадку можна лише шляхом логічної заміни зображених
метафоричних образів реальними. Розгадування потребує не лише певної
суми знань, а й спостережливості, кмітливості, уміння бачити спільне в
конкретному й абстрактному. В дитячій аудиторії загадки пропонуються з
метою пізнання навколишнього середовища, тренування пам'яті. Відгадка
має бути одна, але певні формули можуть використовуватися для
зображення різних предметів.
Метафоричність загадок зближує їх із прислів'ями, приказками,
образними порівняннями, які в образній формі відображають найістотніші
сторони явищ природи, суспільних і родинних взаємин.
Тематика загадок різноманітна: явища природи, рослинний і тваринний
світ, духовне життя людини, трудова діяльність, предмети побуту,
знаряддя праці. Загадки можуть мати національні образи:
Прийшли татари, людей забрали, а хата вікном утекла (Рибалка. Риба,
вода, волок).
Під одним козирком чотири козаки стоять (Ніжки стола).
Лексика загадки відображає побут, форми діяльності. Як правило,
відображає історико-етнографічні особливості регіону, певну добу.
У загадці наявні традиційні епітети, порівняння, пестливі слова,
гіперболізація ( грім - віл; туман - хмара); звукописні слова (Бігла
по ярочку в однім чобіточку та все каже: Гуц, гуц! (Макогін).
Часто в загадках наявні оказіональні слова:
Чотири чотириленки; густий ліс, чисте поле, дві тополі, два скла,
рамбабуля, лепетуля, кома. (Волосся, лоб, брови, очі, ніс, язик, рот.)
До поетичного фольклору належать і небилиці, нісенітниці — жартівливі,
смішні тексти, які містять гумор, описують неіснуючі вигадані події. У
дітей вони викликають сміх, бажання запам'ятати та переказати текст
іншим, насмішити їх.
Загадки органічно входять у композицію народних казок „Яйце-райце",
„Про змія", „Мудра дівчина". Загадкам часто приписували магічний вплив
на стан домашнього господарства. Цим вони близькі до замовлянь,
колядок, щедрівок.
Загадки є складовою частиною русальних пісень. Поміркуйте, з якою
метою вони використовуються в цих рядках.
6.2.4-6.2.5. З історії жанру „народна байка", „анекдот"
Народна байка - це прозове, алегоричне оповідання, з сюжету якого
випливає повчальний висновок.
Термін „анекдот" вперше з/+явився у Візантії, у книзі історика
Прокопія Кесарійського „Таємна історія" (550 р). У перекладі з
грецької мови цей термін означає: невигаданий, невідомий,
нерозголошений, той, що не підлягає розголосу. Пізніше цим терміном
назвуть гумористичні, дотепно-смішні, лаконічні мініатюри з гострим
сюжетом, діалогічною формою і неодмінно з несподіваною, комічною
кінцівкою.
Представником „гумористичної теорії" вважали Гіпократа. У
Середньовіччі з'являється „Салернський кодекс здоров'я", де було
розписано чотири темпераменти: поєднання крові, слизу, жовтої та
чорної жовчі, чотирьох „рідин". Розповідати анекдоти краще за всіх міг
сангвінік.
В.Даль визначав анекдот як „короткий за змістом і стислий за формою
твір про кумедний випадок; байка, баутка". У Франції їх називали
„фацеіями", тобто смішними усними розповідями, в Польщі „жартом".
В українській літературі термін „анекдот" започатковує
Г.Квітка-Основ'яненко. Це відбулось у 1822 році на сторінках газети
„Вісник Європи". Родоначальницею збірок анекдотів є „Маленька книжечка
українських анекдотів", опублікована у 1859 році. Анекдоти записували
М.Драгоманов, Б.Грінченко, П.Чубинський, І.Манжура та ін.
Ознаками анекдоту є: алогізм, переакцентування слова чи фрази з одного
значення на інше, гра слів, односюжетність. За формою викладу анекдоти
бувають описові, монологічні, діалогічні, полілогічні; за тематикою:
суспільно-побутові, родинно-побутові.
Українці користуються також і іншою назвою анекдоту - народна усмішка.
Український народ створив величезну кількість мініатюрних перлин цього
жанру, адже гумор - одна з рис українського менталітету. На народних
усмішках „виросли" І.Котляревський, М.Гоголь, C.Руданський, Остап
Вишня, О.Ковінька, М.Годованець та багато інших сміхотворців.
6.2.6.Народні повір'я, їх специфіка
Повір'я - зразок традиційних уявлень та вірувань українців про
природу, її явища, час, пори року, про людину та її різноманітну
діяльність на основі своєрідного національного світогляду, з
елементами міфологічного мислення, віри, світобачення.
Народні оповідання (оповідки) ведуться здебільшого від першої особи,
мають характер спогадів про якісь надзвичайні події, пригоди або
повчальні гумористичні історії, іноді з гумором.
Наведемо приклад народного оповідання:
„Не випусти рака з рота":
— Летіла ґава понад морем, дивиться, — лізе рак. Вона хап його та й
понесла до лісу, щоб гарненько поснідати. Бачить рак, що доведеться
пропасти, та й каже вороні:
— Ой вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні люди
були!
— Угу! —каже ґава, не роззявляючи рота.
— І братів, і сестер твоїх знав,— каже рак,— що за добрі люди!
— Угу! — гугнить ґава, а рака кріпенько держить.
— Та вже хоч вони і гарні люди,— каже рак,— а тобі і не рівня. Мені
здається, що й на світі нема розумнішої від тебе!
— Еге!—крикнула ґава на весь рот і випустила рака в море.
Контрольні запитання
1.Чи використовувалися загадки на весіллі?
2.Чи творяться загадки у наш час? Які їх теми?
3. Що це за жанр? Доведіть.
Здибалися два рибаки.
—Що ти зловив?
— Щупака.
— А я видру.
— Е, коли ти видреш, то я кину,— та й кинув щупака в воду.
4. Знайдіть загадки у родинно-і календарно-обрядових піснях. Яку
функцію вони виконують ?
5. У думах та історичних піснях оспівуються випадки, коли турки чи
татари загадують загадки полоненому козакові. Що це за думи? Яка
функція загадок?
Пошукові, творчі завдання
1. З'ясуйте значення слів і висловів: смішинка, сміхотворець, реготун,
посмішка, крізь сльози сміятись, сміятись на кутні, в очі сміятись,
сміятись у душі.
2. На матеріалі поданих текстів охарактеризуйте специфіку українського
анекдоту:
1) Питають козака, що тільки-но прибув на Запорожжя:
Письменний? Читати вмієш?
Не знаю, - одказує той, - можливо, вмію, але я ніколи не пробував.
2) Як стрельнув качку - так і вбив. Так не ідолове ж пір'я: само
полетіло і м'ясо занесло.
3) Їдуть містом Соціалізм, Капіталізм і Комунізм. Бачать -
вишикувалась черга.
Це черга за дешевою ковбасою, - констатує Соціалізм?
- А що таке черга? - цікавиться Капіталізм.
- А що таке ковбаса? - запитує Комунізм.
4) -Юрію, чому ти читаєш книжку одним оком?
- Економлю зір.
3. Випишіть з українських народних казок загадки і запропонуйте їх
характеристику.
4. Наведіть приклади загадок, відповідями до яких будуть слова:
окуляри, язик, вечір, риба, сонце, вітер, вишня, цибуля.
5. Спробуйте скласти загадку самостійно. Які вміння для цього
потрібні?
6. Відгадайте запропоновану загадку. Поміркуйте над мовою загадки:
Зоря-зірниця, красна дівиця, по полю ходила, ключі згубила,
Місяць бачив - не сказав, А сонце йшло - ключі знайшло.
Література до теми:
1. Березовський І.Р. Українські народні загадки. - К.: Вид-во АН УРСР,
1962. - C. 7 - 37.
2. Веселий оповідач: Давні та сучасні народні усмішки. - К., 1977.
3. Гнатюк В. Галицько-руські анекдоти . - Етнографічний збірник. // Т.
6. - Львів, 1899.
4. Євшан-зілля: Хрестоматія для уроків позакласного читання / Упорядн.
Н. Волошина. - К.: КІМО, РУТА, 2001. - C. 10 - 12.
5. Народні повір'я / Упор. М. Дмитренко. - К.: Ред. часопису
„Народознавство", 2000. - 132 c.
6. Степанишин Б. Давня українська література в школі. - К.: Либідь,
2000. - 504 c.
7. Українські народні анекдоти, жарти, дотепи // Упоряд. І. Гальченко.
- К., 1967.
8. Франко І. Останки первісного світогляду в руських і польских
народних загадках // Зібрання творів: В 50 т. Т. 26. - К.: Наук.
думка, 1981. - C. 332 - 346.