КОРОТКО ПРО ВАЛЕР’ЯНА ПІДМОГИЛЬНОГО – Стаття з української літератури
Стаття з української літератури
Стаття
Валер’ян Пiдмогильний
КОРОТКО ПРО ВАЛЕР’ЯНА ПІДМОГИЛЬНОГО
(1901—1937)
Представник інтелектуально-психологічної течії в українській модерній літературі XX ст. У центрі прози митця —складний, недосконалий і суперечливий світ буття, ніколи до кінця не розгадана людська душа, людина в єдності біологічного та духовного начал. Його твори засвідчили спроможність української літератури бути самодостатнім мистецьким явищем, ввійти у світовий контекст.
Автор збірок оповідань «Твори. Т. І» (1920), «Повстанці», «Син» (1923), «Військовий літун» (1924), «Проблема хліба» (1927), повістей «Остап Шаптала» (1922), «Третя революція» (1925), «Повість без назви» (1934, опубл. 1988), романів «Місто» (1928), «Невеличка драма» (1930), перекладів творів А. Франса, Г. Флобера, Гі де Мопассана, Оноре де Бальзака, Ж. Верна, Дідро, Доде, Вольтера, В. Гюго та багатьох інших.
«Місто» урбаністичне не лише своєю темою, не лише ствердженням міста й запереченням і знеціненням села. Воно урбаністичне і протинародницьке самим підходом, творчою методою автора. <…> Дикція Підмогильного завжди лишається мужньою, карбованою, іронічною й тверезою, він ніколи не збивається в «Місті» на поезію в прозі — вічна біда нашої прози. Це йому вдається не тільки тому, що він уміє загнуздувати свої почуття розумом, безжально ампутуючи будь-які прояви «розливних сліз, плиткої гістерії», але насамперед тому, що його розум настільки живий, настільки рухливий, що яку б тему не порушити, він засліплює каскадами афоризмів, спостережень, висновків. <…>
Це —тріумф урбанізму в творчій методі. Уже самого цього було б досить, щоб «Місто» було однією з вершин української прози і дороговказом для її дальшого розвитку.
<…> Серед свого покоління Підмогильний вирізнявся особливою нещадністю й тверезістю бачення. Менше за всіх інших він упадав у лірику. Він був одним, може єдиним справді великим українським прозаїком,— не в тому сенсі, що не писав віршів, а в тому сенсі, що його проза була справді прозою. Але разом з тим він був людиною свого покоління, і він поділяв з ним гіркий оптимізм його і його тверезе сп’яніння творчістю.
[Шерех Юрій. Людина і люди («Місто» Валеріана Підмогильного) // Ю. Шерех.
Не для дітей.— Нью-Йорк, 1964.—
С 88—89, 95.]
Читайте також у цій рубриці
Рання творчість Т.Г.Шевченка – Стаття з української літератури
Стаття ТАРАС ШЕВЧЕНКО Рання творчість Т.Г.Шевченка ПЛАН Романтична спрямованість у ранній творчості Тараса Шевченка Героїчне минуле українського народу в ранній творчості Т.Г.Шевченка Мовні особливості текстів ранніх поезій Т.Г.Шевченка Використана література Народна та романтична спрямованість у ранній творчості Тараса Шевченка Навчаючись в Академії мистецтв і маючи твердий намір здобути професійну освіту художника, Шевченко, проте, дедалі більше […]
Полеміка Франка з Вороним – Стаття з української літератури
Стаття МИКОЛА ВОРОНИЙ Полеміка Франка з Вороним. Формування артистичного типу поведінки в поезії Миколи Вороного М. Вороний народився у 1871 році на Катеринославщині, дитинство пройшло під Харковом. Мамині пісні, «Кобзар» і все таке. Закінчив початкову школу, реальне вчилище у Харкові, а потім у Ростові. У Ростові читав багато новітньої рос літератури, зблизився з народниками і […]
Вільям Шекспір Життя і творчість – Cтатті з зарубіжної літератури
Вільям Шекспір (1564-1616) Життя і творчість Шекспір — одне з тих чудес світу, яким не перестаєш дивуватися: історія рухається гігантськими кроками, змінюється образ планети, а людям усе ще потрібно те, що створив цей поет, відділений від нас декількома сторіччями. Чим більш зрілим стає людство в духовному плані, тим більше глибин відкриває воно у творчості Шекспіра. […]