ІВАН ФРАНКО КАЗКИ КИЦЯ Плакала киця на кухні, Аж їй очиці попухли. «Чого ж ти, киценько, плачеш? Їсти чи питоньки хочеш?» — «Ні їсти, ні пити не хочу, З тяжкої жалості плачу. Сам кухар сметанку злизав, На мене, кицюню, сказав. Хтів мені лапки побити, Чим же я буду ходити?» — «Скажи ж нам, киценько мила, […]
ТАРАСЮК ГАЛИНА ТІНІ ЗАБЛУДЛИХ НАЩАДКІВ Раї Скоп-Вашківцян – на згадку про вічний Єрусалим нашої молодості. Жовта палюча смага важкою хмарою висіла над Єрусалимом і в її тремкій, хисткій тлущі, як у кривому дзеркалі, відбивалися священні руїни і храми, будинки і дерева біблійного міста. У короткі хвилини відпочинку Оксен із верхотури риштувань вдивлявся за тремтливий, текучий […]
ТАРАСЮК ГАЛИНА ГОЛОС КРОВІ – Франю, дитинко, нащо тобі та Британія (Франція, Нова Зеландія, Японія) здалася? – питала Бабі щораз, коли Френ Фішер збиралася у чергові мандри по світу. – Поїдь ліпше в Чигирин, в Батурин… – сміялася мама, добродушно піджартовуючи з Бабі. – Авжеж. Поїхала б ліпше в Чигирин, – урочисто провадила Бабі, ігноруючи […]
ТАРАСЮК ГАЛИНА ЯНГОЛ З УКРАЇНИ Вона стояла, злившись із вечоровими сутінками, біля вікна і невідривно дивилась через вулицю на вікна будинку Адоніса Фотокакіса. З учорашнього вечора вони знову світилися. Усі чотири на другому поверсі. В її серці ворухнулася недобра підозра. Силует жінки, який час від часу проявляли, як фотопапір, матові жалюзі, тільки підсилював тривогу. Вона […]
ТАРАСЮК ГАЛИНА МІЙ ТРЕТІЙ І ОСТАННІЙ ШЛЮБ Народний роман Дякую Ганні М. за сповідь, в якій не одна впізнала і своє. . А втор. Я знаю всіх його жінок. Всіх до одної. Від тої манірної білоокої Броні чи Слави Шикульської чи Микульської, в яку він був закоханий у десятому класі, аж до того старого стервиська, […]
ТАРАСЮК ГАЛИНА ГРІШНІ, ЧЕСНІШІ ЗА ХЕРУВИМІВ… Я мушу бути янголом, якщо тільки я хочу жити: ви ж бо живете в інших умовах. Фрідріх Ніцше. “Зла Мудрість”. ПРОЛОГ Того села, тієї країни, тієї епохи, про які я пишу, вже давно нема на землі. Нема вже й людей, серед яких жила, а тепер вони живуть у мені, […]
Григорій Сковорода РОЗМОВА, ЗВАНА АЛФАВІТ, ЧИ БУКВАР СВІТУ (Уривок) […] Бути щасливим — пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою. Така потреба — се благодійство і послуга. Не дивно, що в стародавніх римлян як потреба, так і благодійство означалося словом officium, тобто моральний […]
ГРИЦЬКО БОЙКО ВЕРЕДА Мала мама одинця, Одинця-мазунця. Мамі з ним була біда: Одинець був вереда. Вереда вередував, Всім спокою не давав: І бабусі, Й тьоті Ірі, І сусідам По квартирі. Навіть котику- Воркотику Малому Від плачу Тікать доводиться Із дому, А горобчики Сміються У садах: — Цвір-цвірінь! Уже проснувся Вереда! Ось у ліжку Він сидить, […]
ГРИЦЬКО БОЙКО ЗИМОВА ПІСЕНЬКА Зимонько, де ти? Намети замети. Ми тебе стрічатимем З лижами й санчатами, З ковзанами на льоду... А зима гукає: – Йду!
ГРИЦЬКО БОЙКО НЕ ЗАГУБЛЮСЯ! Вийшов синочок Сам в дитсадочок. Вчить його мама: — Йди собі прямо! Йди, та дивися — Не загубися!.. — Добре, мамусю, Не загублюся! Я ж вам не голка, Я ж вам Миколка!