ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО ІЗ ЗБІРКИ «ЯК ВОНИ ПОЖИВАЮТЬ» ДИВОВИЖНА ДРУЖБА Люблю я бродити по лісі, слухати зелений шум дерев, коли здається, що кожне дерево шумить на свій мотив, на свій лад. Сосна сухо виспівує вгорі, бо крізь віти її з присвистом пролітає вітер. Дуб густо шелестить, наче з металевим гудінням. Ніжно, мрійно ворушать своїм листячком осика […]
ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО ІЗ ЗБІРКИ «ЯК ВОНИ ПОЖИВАЮТЬ» КРІТ-НЕБОРАКА (скорочено) Підійшов я до невеликої калюжі серед поля. Раптом з неї зірвались качки і хутко полетіли. Я ступив крок, щоб розгледіти, якої вони породи. Аж ось біля моїх ніг, просто з-під землі, нагорнувши мокру купку, вилазить невеличке звіреня. Все мокре, чудернацьке, ще й насилу пересуває лапами. Та […]
ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ ЛЮБОВ О, не дивуйсь, що ніч така блакитна... Що вийдеш ти, то знала ніч оця, І через те вона така привітна, Така ясна і ніжна до кінця... О, не дивуйсь, що пахощі навколо, Що мов зомлілі, дивляться квітки, Ця ніч твоє квітчає чоло І з них тобі одній плете вінки. О, не дивуйсь, […]
ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Щоденно ворони летять Щоденно ворони летять, Щоденно ворони кричать: "Там спалили, Там убили, Там піймали, Там забрали, Посадили, Осліпили І згноїли... Що ж ви дивитеся? — Плачте". Чорні ворони,— не крячте... Ми оглухли,— ми глухі... "Як же стали ви такі?" Нас дурманом обпоїли, В наші вуха цвяхи вбили, Наші голови скрутили І такими […]
ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Колись здавався ти мені орлом підтятим Колись здавався ти мені орлом підтятим І в полі кинутим в агонії сконать... Очима стежиш ти за ворогом проклятим, Що хтів тебе ногою розтоптать. Ти гнівом дишеш і гориш, а не конаєш... Щоб впитись, шарпаєш кігтями по землі, Одним крилом граків ти відбиваєш І сам лежиш на […]
ОЛЕСЬ ГОНЧАР БРИГАНТИНА Повість I Сторожке, крутолобе зайшло, стало перед учителями, прикрившись недоброю скривленою осмішкою. «Ану, що ви мені зробите?» В щілинах очей виклик, з губів не сходить посмішка, напружена й мовби далека. В усій постаті зухвальство, удавана веселість, бравада самозахисту. А під цим вдаваним вловлюється прихований біль, насторога, нервове жування чогось найгіршого. Звідки, з […]
ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА ЗЕМЛЯ Повість (Скорочено) Своєму батькові Юліанові Я. Кобилянському посвячує авторка ЧАСТИНА ПЕРША «Es liegt um uns herum gar mancher Ab-grund, den das Schicksal grub, doch hier in unserem Herzen ist der tiefste» 1. XIX Се було того самого дня по обіді. Івоніка вертав додому. Завернув на найкоротшу дорогу, що вела до села, аби […]
ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА Земля За матеріалами найбільшої української бібліотеки ukrlib.com.ua Своєму батькові Юліанові Я. Кобилянському посвячує авторка ЧАСТИНА ПЕРША «Еs Ііеgt um uns herum gar mancher Abgrund, den das Schicksal grub, doch hier in unserem Herzen ist der tiefste»[1][1]. Дві години від ріки Серету на Буковині лежить село Д. Його рівні поля пригадували б степ, якби […]
ОЛЕСЬ ГОНЧАР ТРОНКА Роман І. Ти — літай II. Азбука Морзе III. Червона торпеда IV. Лукія, голова робіткому V. Мамайчуки VI. Передчуття океану VII. Пікетажистка VIII. Капітан Дорошенко IX. Залізний острів X. Тут багато неба XI. Полігон (Історія однієї любові) XII. Тронка І ТИ — ЛІТАЙ — Ніщо мені так не пахне, як наш степ, […]
ОЛЕСЬ ГОНЧАР ТВОЯ ЗОРЯ Роман Твоя зоря — твоя судьба З народних уст ЧАСТИНА ПЕРША ПОДОРОЖ ДО МАДОННИ Какое странное, и манящее, и несущее, и чудесное в слове: дорога! и как чудна она сама эта дорога… Гоголь ЗАБІЛІЛИ СНІГИ Все життя Заболотний потім запевнятиме — і, здається ровсім не жартома, — що найнадійніші люди па […]