ОЛЕСЬ ГОНЧАР ПРАПОРОНОСЦІ КНИГА ПЕРША АЛЬПИ О Русская земле! уже за шеломянемь еси! “Слово о полку Игореве”. Одтоді, як передові частини перейшли кордон і зникли за горбатими висотами чужої землі, минуло вже кілька днів. На переправі стали прикордонники, перевіряючи документи бійців і окремих команд, що наздоганяли фронт. Мов із землі виріс новий прикордонний стовп і […]
ОЛЕСЬ ГОНЧАР ЛЮДИНА І ЗБРОЯ Роман 1 Ще безтривожно ходять по місту ті, які вмиратимуть на рубежах, ітимуть в оточеннях, горітимуть у кремаційних печах концтаборів, штурмуватимуть Будапешт і Берлін; ще стоїть на узвишші посеред міста сірий масивний БЧА — Будинок Червоної Армії, де згодом на місці, розчищеному від руїн, буде запалено вічний вогонь на могилі […]
Надія Пукас МІЙ СВІТОЧКУ Мій світ такий багатий на красу, Душа моя від нього все добріша. Я скарб цей крізь життя своє несу, І в цьому світі кожен день я інша. То, мов метелик, на вогонь лечу, То заховаюсь в покривало ночі, То у задумі квіткою мовчу, То розбудити світ піснями хочу. Готова часом вітер […]
Надія Пукас ДАЛА МАМА ПІСНЮ МАМИНА ПІСНЯ О мамина пісне, Висока й крилата! Коли ти зі мною, В душі моїй свято. Полиньмо над світом Полями-лісами. Та й будем бриніти Двома голосами. Розсіймо по полю Зажуру і втому. Полиньмо з тобою До рідного дому. Зоріють там вишні, Цвіте рута-м’ята О мамина пісне, Висока й крилата! Ти […]
Надія Пукас У СЯЙВІ СОНЦЯ І ТЕПЛА БАРВІНКОВИЙ КРАЙ У сяйві сонця і тепла, Що й вітер ледве-ледве дише, Пташина розчерком крила У небі синім вірші пише. Тобі, мій краю барвінковий, Плету пісень своїх вінок. А в чистім небі вечоровім Ведуть зірки легкий танок. Бринить-дзвенить пісня солов’їна, Над рікою райдуга сія. То все моя прекрасна […]
Надія Пукас НАГОВОРИ МЕНІ СЛІВ КОХАННЯ НАГОВОРИ МЕНІ СЛІВ КОХАННЯ Те слово впало в душу, як в ріллю, Як на суху стежину перші краплі. А Єва, як почула те „люблю”, Чи їй так само подиху забракло? Наговори мені слів кохання На цілу довгу вдовину зиму. В моїй самотній промерзлій хаті Буду щовечір грітися ними. Вони […]
ОЛЕСЬ ДОНЧЕНКО ЗОЛОТЕ ЯЄЧКО Ну й ловко грає Андрійко на пищику! Ви ніколи не чули, як він грає? Пищик у нього як живий. Схоче Андрійко — і заспіває він у нього тоненько-тоненько, як комар. Схоче — обізветься товсто, загуде, як джміль. А буває, закукурікає, як молодий півник, — і голосисто, і трошки хрипло. А подумати […]
ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО “ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА” До чого ж гарно і весело було в нашому городі! Ото як вийти з сіней та подивись навколо — геть-чисто все зелене та буйне. А сад було як зацвіте весною! А що робилось на початку літа — огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте. Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля. А соняшника, а […]
МИКОЛА ЗЕРОВ Олександрія Згасає день, і море вечоріє, Пасатний вітер нам вітрила рве, І чорний корабель спішить-пливе До портових огнів Олександрії. Он в сутіні велике місто мріє, Двигтить і дихає, немов живе, 0 серце світу, муз житло нове, Наш Геліконе, наша Пієріє! Ми скрізь були, нас вабив світ сирен, Сарматський степ, і мармури Антен, І […]
МИКОЛА ПЕТРЕНКО ІЗ ЗБІРКИ «ПОХІД НА ЧОРНОГОРУ» ПІЗНЯ ВЕСНА Заєць під кущем приліг: — Доки можна: сніг та сніг? На городах через те И досі морква не росте!.. Птиці з вирію летять: — Нам пора ростить пташат, А тут досі та зима, Пристановища нема!.. З вулика зорить бджола: — Чом так біло? Ой-ла-ла!.. Біло! Тільки […]