МИКОЛА ВОРОНИЙ ІВАН ФРАНКО В 40-літній ювілей його подвижницької праці Іван Франко — трибун народний, Пророк-ватаг, ратай-співець І громадянин благородний... Як той Орфей, герой рапсодний, Він з неба віщий посланець! Іван Франко — мов дух стихії, Що творить в нас і серед нас, Що будить сили молодії. Руйнує зло, живить надії На Україні в лютий […]
МИКОЛА ВОРОНИЙ Молодий патріот Ось він ввесь, немов живий — Любий, щирий та сердечний, Патріот наш молодий, Легкодухий і безпечний. Тип культурний козака, Вміє він і заспівати, Шпарко вчистить гопака, Потім подиспутувати. Чарку він не ллє за пліт І прокаже без упину Ввесь Шевченків заповіт, Навіть другу половину. Рідну мову любить — страх! І, поводячись […]
МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ ДОЩ ІЗ КРАПЛІ ПОЧИНАЄТЬСЯ Все — із доброго чи злого — Починається з малого. Листя виросте з листочка, З нитки витчеться сорочка. З пагінця чи з бруньки — гілка, З гілки — дудочка-сопілка. Хліб — з маленької зернини, Дощ — із чистої краплини. Пагорбок стає горою, А роса стає водою. Навіть річечка-ріка Починається […]
МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ Я КВІТУЮ — Я квітую, — каже квітень, — Квітом луків і гаїв. Листя зграйками на вітах Жде-чекає солов'їв. — Я квітую! — квітень каже, — Весно-сестро, пам'ятай, Що довік бажання наше — Прикрашати рідний край.
МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ НАЙБІЛЬШЕ Я ХОЧУ... Найбільше я хочу, Щоб мир був на світі, Як небо — у зорях, А сад наш — у цвіті. Найбільше я хочу, Щоб сонце щоранку Зі мною віталось, Присівши на ґанку. Найбільше я хочу, Щоб рідна матуся Всміхнулась мені, Коли я усміхнуся.
Мелетій Смотрицький ТРЕНОС, ТОБТО ПЛАЧ ЄДИНОЇ СВЯТОЇ ВСЕЛЕНСЬКОЇ АПОСТОЛЬСЬКОЇ СХІДНОЇ ЦЕРКВИ, З ПОЯСНЕННЯМ ДОГМАТІВ ВІРИ. ПЕРШЕ З ГРЕЦЬКОЇ МОВИ НА СЛОВ’ЯНСЬКУ, А ТЕПЕР ІЗ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ НА ПОЛЬСЬКУ ПЕРЕКЛАДЕНИЙ ФЕОФІЛОМ ОРТОЛОГОМ, ТІЄЇ Ж СВЯТОЇ СХІДНОЇ ЦЕРКВИ СИНОМ Фрагмент (в перекладі із старопольської мови) РОЗДІЛ 1, в якому міститься плач, або нарікання церкви святої східної на злочинних […]
МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ ГУСИ-ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ… (Скорочено) Моїм батькам – Ганні Іванівні й Панасу Дем’яновичу з любов’ю і зажурою РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що так співають лебедині крила. Я придивляюсь до їхнього маяння, прислухаюсь до їхнього співу, […]
МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ ВІРШ ПОЕТА Верлібр прихопив і нашу поезію, як грип. Та грип приходить і відходить, а тут роками, десятиліттями, з дня у день, методично і вперто верлібр підминає під себе все, що не по ньому. Лише дуже і дуже небагатьом нашим поетам, і то лиш де-не-де, в окремих якихось виняткових випадках, вдається видобути […]
МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ ОСТАННЯ СПОВІДЬ СЕВЕРИНА НАЛИВАЙКА 1596 року за Лубнами на Солониці Живу — назад. Я — Наливайко. Все. Ми починаєм битву за Вкраїну. Наш чорний вус у чорний гнів тече, І юний меч наш розгинає спину. Не прапор-раб, не прапор-порохня Нам обпожежив душу, товариство. Не встанемо, братове, із коня, Доки не стане в полі […]
МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ КОЛОСЕ ПШЕНИЧНИЙ Колосе пшеничний, Ти наш хліб одвічний. З доброї зернини Ми тебе ростили. Від землі щоднини Набиравсь ти сили. Набирався соків, Сонцем наливався. Повний та високий — На добро пишався. Колосе багатий, З доброї зернини. Це від тебе, брате, Щастя у людини.