МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ ЯК НЕ ЛЮБИТИ... Як не любити зими сніжно-синьої На Україні моїй, Саду старого в пухнастому інеЇ, Сивих, веселих завій? Як не любити весни многошумної Меду пахучих суцвіть, Як не любити роботи розумної, Праці, що дух веселить? Як не любити утоми цілющої Після гарячої гри, Поклику птаха над темною пущею, Рідних пісень з-за гори? […]
МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ У темній гущині її я наздогнав У темній гущині її я наздогнав. Вона, вже лежачи серед пахучих трав, Руками пружними од мене одбивалась. Нарешті стишилась — і дивне диво сталось: Уста, що і мене, і весь мій рід кляли, Мов квітка багряна, до мене простягали Свій келих, сповнений солодкої знемоги. Натомлені з біги […]
МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ Тобі одній, намріяна царівно Тобі одній, намріяна царівно, Тобі одній дзвенять мої пісні; Тобі одній в моєму храмі дивно Пливуть молитви і горять огні. Моє життя веде мене нерівно — То на вершини, то в яри страшні, — Та скрізь душа співає переливно Про очі безтілесні і ясні. У городі, де грають струни […]
МИХАЛЬ СЕМЕНКО КОХАННЯ Осінь — зима — весна — літо І вона—все інша—вона Все далі — за нею — летіти І весна —зимою —весни. Тиждень назад — вчора І сьогодні—кохання біль І сьогодні — передчуття хоре Завтрього тижня любіль.
МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ КОЛИСКОВА За дібровою місяць, Біля нього зоря. Срібну стежку по травах Він прослав до двора. Шепчуть колосом ниви, Шепчуть листям гаї: Засинайте щасливі, Любі дітки мої. Сплять журавки у лузі, Сплять синиці в гаю. Квітка квітку колише В нашім ріднім краю. Сяє в небі зірниця, Сплять хлоп'ята малі. Наче казка ласкава, Ходить сон […]
МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ МАТУСИНЕ ЩАСТЯ Є турбота в сонця — Людям помагати, Яблука і вишні Соком наливати. А моя турбота — Мамі помагати, Братика малого В колисці гойдати. І на щастя неньці Швидше виростати, Щоб завжди пишалась Батьківщина-мати.
МАРІЯ ПОЗНАНСЬКА ХМАРКА З далекого моря занесло хмарину: То вітром її підганяло у спину. Стомилась, заплакала хмаронька та І сльози свої пролила на жита, На гай, на долини, — Сльозини-перлини. Не стало, не стало у небі хмарини.. А ми засміялись: бо зелено скрізь, І весело стало від хмарчиних сліз!
МАРІЯ ПОЗНАНСЬКА ЩО КИЦЯ ЛЮБИТЬ, А ЩО — НІ Киця любить, як по спинці Гладжу киценьку свою, Як дарую їй гостинці, Кашу, молоко даю. Киця сердиться на мене, Як смикну її за хвіст; Очі зробляться зелені, І не п'є тоді й не їсть...
МАРІЯ ПОЗНАНСЬКА ПІВНИКИ ПОБИЛИСЬ, ПОТІМ ПОМИРИЛИСЬ Півнику-розбійнику, що ти наробив? Півникові меншому голову розбив! Як тобі не соромно меншенького бить? Я не буду, півнику, більш тебе любить! І пшона не дам тобі, не наллю води. Помирися з меншеньким, зараз підійди! Помирились півники і пішли в садок... А я їм насипала з хліба крихіток!
МАРІЯ ПОЗНАНСЬКА МІЙ КВІТНИК Я взяла граблі й лопату Та зроблю грядки в саду, Посаджу на них я м'яту, Чорнобривці, резеду. Ще й пахучого горошку Тут насію два рядки. Посаджу тюльпанів трошки, А скраєчку — нагідки. Пройде теплий дощ весняний, Гляне сонце золоте, Тепле літечко настане, І квітник мій розцвіте. Будуть бджоли прилітати По медочок […]