МИКОЛА ПЕТРЕНКО ІЗ ЗБІРКИ «ПОХІД НА ЧОРНОГОРУ» НЕМА РОДУ ПЕРЕВОДУ За рікою голубою Три шляхи в Карпати. Там Святвечір з колядою Вчились віншувати. Із-під криги, із-під льоду Гонить хвиля воду. Нема роду переводу Та й не буде зроду!.. Загули мости кленові, Розцвіли зірниці. Довкіл столу всі братове, Біля них — сестриці. Рід великий, край багатий, […]
НІНА МУДРИК-МРИЦ ІЗ ЗБІРКИ «ДИТЯЧИЙ КУТОЧОК» КОЛЯДКА Ой ішла Колядка Вулицями в місті, У стрічках сріблястих, В світлому намисті. Іскорки веселі На сніг розсипала, «Божий Син родився!» Усіх сповіщала. Стукала у вікна: «Відчиняйте двері, Дозвольте співати Вам на Святвечері. Назустріч Колядці Вибігали діти, Очі в них, мов зорі, Усмішки, мов квіти.
НІНА МУДРИК-МРИЦ ІЗ ЗБІРКИ «ДИТЯЧИЙ КУТОЧОК» ХТО РОЗБУДИВ ВЕСНУ Вихваляється чорний шпачок: «Я весну розбудив на світанку!» «Ні, це я розбудив вам весну!» — Гомонить первоцвіт біля ґанку. Та по-змовницьки Сонце й Петрусь Крізь віконце до себе моргають... Хто весну розбудив у саду, Краще всіх Петрик з Сонечком знають. Хто ж бо ковдру із снігу […]
НІНА МУДРИК-МРИЦ ІЗ ЗБІРКИ «ДИТЯЧИЙ КУТОЧОК» ЗАЙЧИКОВА ПРИГОДА Ішов зайчик крізь лісок, Ніс торбину писанок. Вийшов зайчик на горбок Зачепився за пеньок. Покотились на боки Зайчик, торба, писанки. Налякався зайчик: «Ах!» Заховався у кущах. Вийшли діти у лісок, Назбирали писанок. Залишили в лісі сміх, Щоб радіти зайчик міг.
МИКОЛА ЗЕРОВ PRO DOMO Яка ж гірка, о Господи, ця чаша, Ця старосвітчина, цей дикий смак, Ці мрійники без крил, якими так Поезія прославилася наша! Що не митець, то флегма і сіряк, Що не поет — сентиментальна кваша… О ні! Пегасові потрібна паша, Щоб не загруз у твані неборак. Класична пластика, і контур строгий, І […]
МИКОЛА ВОРОНИЙ Україно! Мамо люба! Україно! Мамо люба! Чи не те ж з тобою сталось? Чи синів твоїх багато На степах твоїх зосталось? Чи вони ж не відцурались, Не забули тебе, неньку, Чи сховали жаль до тебе І кохання у серденьку? Марна річ! Були і в тебе Кобзарі - гудці народні, Що співали-віщували Заповіти благородні, […]
МИКОЛА ВОРОНИЙ ІКАР Світлій пам'яті Левка Маціевича, першого українського літуна Icare — dixit — ubi es? Quo te regione requiram. Ovidiut1 О Ікаре нещасливий! О Дедалів славний сину, Я мов бачу в цю хвилину Вид і погляд твій звабливий! Світлий образе, блискучий! Ти стоїш переді мною Гордий силою міцною І одвагою могучий. Не спинила тебе […]
МИКОЛА ВОРОНИЙ НА СКЕЛІ Я стою на гострій скелі, Мов маяк в одкритім морі. Зір мій губиться в просторі, Що прославсь до неба стелі. Ясне сонячне проміння Золотим дощем спадає, Ухо ледве зачуває Плескіт хвилі об каміння. Синє море піді мною. Наді мною — сонце красне; Небо чисте, небо ясне Усміхається весною. В серці любе […]
МИКОЛА ВОРОНИЙ НЕХАЙ І ТАК Нехай і так, що я той раб нікчемний, Що часом падає, щоб підвестися знов; Та знай і ти, що біль мій — не даремний, Що він вигоює, витроює любов. Коли я раб — то раб, що рве кайдани, Що не скоряється, нести не хоче гніт . Нехай горять, нехай ятряться […]
МИКОЛА ВОРОНИЙ ТИ НЕ МОЯ! Нехай з поміж усіх ти мов зірниця сяєш, Хай цінний скарб краса твоя І чарами її ти всіх собі звабляєш, Та коли ти Вкраїну не кохаєш, Ти не моя. Нехай у грудях ти чудове серце маєш, І серце те усіх звабля Бо всіх до нього ти ласкаво пригортаєш, Та коли […]